Василицький скарб XIV століття

5 жовтня 1921 року в селі Василиця (зараз – м-н Дахнівка міста Черкаси) при випадкових обставинах був знайдений скарб срібних речей, відомий у науковій літературі, як Василицький. Його виявили на території садиби місцевої жительки Насті Чемерис під час викопування ями під стовп для воріт. Скарб знаходився у керамічному горщику: зверху лежали срібні монети, а під ними – срібні каблучки, браслети, застібки та ін. Горщик було розбито і викинуто, частину срібних речей розтягнено селянами, а найбільшу частину привласнила господарка садиби.

Так би скарб і залишився невідомим для загалу, якби не енергійні дії та наполегливість уповноваженого Черкаського окружного комітету охорони пам’яток старовини, мистецтва й природи Олександра Олександріва. З великими труднощами йому вдалося зібрати майже всі речі, розтягнені василицькими селянами. Спочатку скарб, що складався з 51 прикраси та 60 монет загальною вагою близько 700 гр., зберігався у Черкаському окружному музеї ім. Т. Шевченка. Зважаючи на особливу цінність знахідки, на пропозицію Всеукраїнського археологічного комітету Всеукраїнської академії наук в 1925 році О. Олександрів привіз речі скарбу до Києва, де виступив із доповіддю про нього. Згідно з постановою Всеукраїнського археологічного комітету скарб із Василиці було передано до Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка. Наступного року Василицькому скарбу було присвячене невелике повідомлення в «Коротких звідомленнях» комітету.

Нині чотири прикраси і 52 монети зі скарбу зберігаються в Національному музеї історії України, а 47 прикрас – у його філії – Музеї історичних коштовностей України.

Василицький монетно-речовий скарб відноситься до найвизначніших пам’яток післямонгольського-ранньолитовського часів з території м. Черкаси. Він складається з срібних жіночих прикрас булгарського типу та срібних золотоординських (джучидських) монет і їх наслідувань. Серед останніх – монети київського князя Володимира Ольгердовича (1362–1394). За монетами час приховання Василицького скарбу можна визначити в проміжку між 1376 та 1380 роками.

Кому ж належав цей скарб? Існує версія, що його приховав представник місцевої татарської адміністрації. Але ця думка є хибною, адже речі були заховані щонайменше через півтора десятка років після того, як ці землі перейшли під контроль Великого князівства Литовського в результаті перемоги над Золотою Ордою в битві на Синіх Водах (1362). Більш логічною є версія, що скарб міг належати купцю, котрий скуповував награбоване татарськими воїнами і таким чином поповнював свої коштовності.

Василицький скарб є важливим свідченням процесу появи міста Черкаси. Місце його знахідки знаходиться на відстані 8–10 км по шляху (по прямій лінії – близько 5 км) від історичного центру міста. І на території кол. с. Василиця, і в центрі Черкас виявлені сліди поселення 2-ї пол. XIV ст. Найімовірніше, що Василицький скарб є свідченням того, що після чергового нападу татар жителі поселення Василиця змушені були покинути насиджені місця і переселитися до форпосту (замку) Черкаси, який міг забезпечити їх захист. Тому й уявляється реальний зв’язок між хованням скарбу на рубежі 1370–1380-х років та першими письмовими згадками про Черкаси на рубежі 1380–1390-х років.

ЛІТЕРАТУРА:

Василицький скарб // Коротке звідомлення ВУАК за археологічні досліди року 1925. – К., 1926. – С. 103–104.

Строкова Л. Золотоординський скарб з Василиців // Пам’ятки України: історія та культура. – 2006. – Спецвипуск. – С. 34–43.

Зразюк З. А., Строкова Л. В., Хромов К. К. Монетно-вещевой клад третей четверти XIV века из с. Василицы, Черкасского района Черкасской области (монетная часть) // Восточная нумизматика в Украине. – Ч. ІІ: Монеты джучидов и сопредельных государств в XIII–XV вв. – К.: Купола, 2007. – С. 118–127.

Мадуров Д. Ф. Предметы Василицкого клада. Интерпретация // Музейные чтения. Материалы научной конференции «Ювелирное искусство – взгляд сквозь столетия». – К., 2013. – С. 183–193.

Куштан Д., Ластовський В. Археологія та рання історія Черкас. – К.–Черкаси, 2016.