Корсунський замок

Сьогодні День міста відзначає одне з найдавніших міст Черкащини – м.Корсунь-Шевченківський. Тож колектив Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини вітає усіх корсунчан із святом! У зв’язку із цим ми розміщаємо короткий ілюстрований допис про історію міста та його замчища.

Припускається, що місто Корсунь було засноване у 1032 році князем Ярославом Мудрим у ході спорудження Пороської оборонної лінії, котра складалася з Пороського (Змійового) валу та укріплених "градів”, відомих з билин як “богатирські застави”, фактично прикордонних застав-фортець, одним з яких був Корсунь. Але перша зафіксована писемна літописна згадка про Корсунь датується лиш 1169 роком у зв’язку із взяттям його половцями. Назва міста походить від слов’янської назви візантійського міста Херсона у Криму (давньогрецького Херсонеса), де було охрещено князя Володимира Великого, батька Ярослава Мудрого. У 1195-1240 роках Корсунь був центром удільного князівства роду Мономаховичів, а його першим князем став Роман Мстиславич з Волині. До князівства входили також такі міста, як Торчеськ, Треполь, Богуслав і Канів. Давньоруський Корсунь припинив своє існування у зв’язку з Батиєвою навалою (1240) на Русь і кілька століть стояв пусткою. Городище літописного давньоруського Корсуня нині знаходиться в урочищі Замчище на високому скелястому березі Росі, поруч із місцем впадіння до неї річки Корсунки (Фоси), на північний схід від палацу Лопухіних.

Давньоруське городище в ур.Замчище в м.Корсунь Шевченківський (Борисов А.В. Звіт 2009р.)

Лише 1580 року було надано привілей польського короля Стефана Баторія князям Олександрові та Михайлові (старості черкаському) Вишневецьким на відновлення і володіння містом Корсунь, 1582 року видано королівську грамоту на заселення Корсуня, а 1584 року, за ініціативи князя Олександра Вишневецького, котрий став першим старостою корсунським, було закладено місто Корсунь і новий замок. Місто почало носити назву Корсуня Черкаського, на противагу Корсуню Таврійському.
Проте згідно люстрації 1622 року в Корсуні не було жодного замку, а лише укріплене передмістя. Тож відомі нині уцілілі рештки Корсунського замку, очевидно, датуються дещо пізнішим часом, а саме 1664 роком, коли Стефан Чарнецький Корсунь «po cudzoziemsku ufortyfikował», збудувавши замок бастіонного типу, з використанням інженерів, за планом великого коронного писаря Яна Сапєги.

У часи Руїни, 1678 року, після взяття турками Чигирина та сплюндрування ними Черкас і Канева, місто Корсунь також було знищено дощенту, більшість населення загинула або була взята в ясир, нечисленні уцілілі корсунці були навесні наступного року переселені на Лівобережжя під час Великого Згону козаків і посполитих 11 полків Правобережжя. Тоді ж мало бути знищено і фортеці у містах цих полків, у т.ч. й у Корсуні. Корсунь довго стояв пусткою, лиш не пізніше 1685 року богуславський полковник Самійло Самусь, один із сподвижників Семена Палія, повторно колонізуючи Правобережжя і відроджуючи тут козацький устрій, заселив і відновив місто та Корсунський полк. 
Можливо, тоді ж, або дещо пізніше, з відновленням і посиленням влади Речі Посполитої на Правобережжі у XVIII столітті, було відбудовано і Корсунський замок. У будь-якому випадку люстрація Київського воєводства 1765 року дає детальний опис цього замку. І хоча лиш через 3 роки, під час Коліївщини, він був узятий гайдамаками Максима Залізняка і мав зазнати руйнувань, на польській карті 1789 року він зображений (у вигляді чотирикутника з бастіонами по кутах) у центрі Корсуня із виходом на Ринкову площу, навпроти головного міського храму. Одним з останніх про все ще існуючий Корсунський замок згадує київський генерал-губернатор І.Фундуклей у 1848 році у своїй книзі “Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии”: “…посреди местечка другой замок, обведенный валами и глубоким рвом”. Пізніше, і у царський, і в радянський час територія замку належала військовому відомству і була закрита для цивільного населення, що, до певної міри, сприяло збереженню його залишків. Своєрідним пережитком цього у наш час є те, що на замчищі і досі розташований місцевий райвійськкомат.

Mapa wielkoskalowa Korsunia z przedmieściami, sporządzona w 1789 r. przez geometrę Franciszka Goszczyckiego w skali około 1:5200.
Plan miasta Korsunia, 1789 r., AGAD, Archiwum Skarbu Koronnego, XLVI, nr 4, s. 230.

 

Середньовічне городище Корсунського замку знаходиться за 1км на ПнЗхЗх від городища давньоруського Корсуня, будучи відділеним від нього долиною річки Корсунки (Фоси).

Космознімок центральної частини Корсуня з приблизним накладенням обрисів замку (праворуч вул.Я.Мудрого).

Нині від Корсунського замку, розташованого у центрі міста по вул. Ярослава Мудрого (колишня Леніна), частково уціліли рештки земляних валів, 4 кутові бастіони, в’їзний земляний пандус та внутрішній двір (плац).

Вїзний пандус, за парканом водоканалу – південно-західний бастіон; вал на території підприємства не зберігся (одна з найбільш загрожених частин замчища).

На території замчища розміщені райвійськкомат, старі пакгаузи, приміщення редакції газети “Надросся”, ігровий майданчик дитячого садка, міський водоканал, підсобні приміщення магазинів, низка приватних садиб та городи. Все це продовжує руйнувати рештки земляних укріплень замку.

Халупна забудова південно-східного бастіону (вид з півночі, зі східного валу, праворуч – військкомат).

Північний вал і північно-західний бастіон (вид зі сходу).

Північний вал, вид з півночі (із зовні).

 

Наше робота це не лише опис пам'ятки, а й намагання привернути увагу корсунчан, журналістів та решти небайдужих до проблеми збереження цієї історичної пам’ятки, пов’язаної з багатою і непростою історією міста Корсунь, котра є важливою складовою історії Черкащини та всієї України. Для цього потрібно зупинити руйнування решток замку, його укріплень і культурного шару, хоча б у тому стані, що є нині. В подальшому, сподіваємось, жителі і керівництво міста дозріють до музеєфікації цієї пам’ятки, перетворення її на важливий культурний і туристичний об’єкт, окрасу і гордість Корсуня.

Сиволап М.П., Борисов А.В., Марченко О.В.